Середа, 24.01.2018, 14:33
Головна Реєстрація Вхід

Ви увійшли як Гість · Група "Гості"Вітаю Вас, Гість · RSS 
Меню сайту
Форма входу
 
Головна » 2016 » Травень » 31 » Хавер Юрій Олександрович
15:48
Хавер Юрій Олександрович

Російська війна 2014-2018 (АТО)

Хавер Юрій Олександрович

Обраний 04.11.2010 депутатом Миргородської районної ради. Освіта вища. Член Всеукраїнського об’єднання "Батьківщина". Миргородська ЦРЛ, лікар-хірург

http://www.cvk.gov.ua/pls/vm2010/WM02815?PID112=21&PID102=11255&PF7691=11255&rej=0&pt00_t001f01=800&pxto=0

Є таке прислів'я, що солдат у бою сподівається на Бoгa, а коли його поранять — на хірурга, який може врятувати його життя.

Лікар-хірург вищої категорії Миргородської центральної районної лікарні Юрій Хавер, який ось уже півроку рятує життя людей в зоні АТО, про свою роботу говорить стримано і без зайвих емоцій: жодного пишномовного слова, жодного натяку на благородство своєї місії. За 20 років, як узяв у руки скальпель, він прооперував не одну сотню пацієнтів, тому набачився всякого. Міг би і серцем зачерствіти, однак цього, на щастя, не сталося. Важко, каже, звикнути до того, що з недавніх пір доводиться лікувати не просто хворих, але й поранених у боях.

До речі, жодного пораненого бійця, який потрапив до рук Юрія Хавера, не було втрачено...

А почалося фронтове життя з липня 2015 року, коли Юрій Хавер отримав повістку і був мобілізований. До початку вересня перебував у учбовому таборі ЗСУ, де проходила перепрофілізація під військову медицину та проводилась фізична військова підготовка. Після цього за розподілом направили до Харківського мобільного шпиталю, який розташований у прифронтовому містечку Часів Яр Донецької області. Там і дотепер лікар-хірург працюв начальником операційно-перев'язувального відділення.

— Юрію Олександровичу, що Ви відчули, коли отримали повістку? Чи було страшно?

— Страху не відчував. Навпаки, для мене з'явилась можливість реалізувати свої патріотичні почуття. Допомагати пораненим у зоні АТО, ніколи не здаватися у боротьбі за життя і здоров'я людини - це святий обов'язок кожного лікаря.

— Але погодьтеся, є й такі, що під різними приводами уникають служби в зоні проведення АТО?

— Знаю про це. Зневажаю людей, які ухиляються від служби в армії. Шукати причин її уникнути - для мене ганьба.

— Яке у Вас загальне враження від Донбасу?Як склалися стосунки з місцевим населенням?

— Враження дуже суперечливе. Взагалі схід нашої країни — це зона великих протиріч. Із одного боку зустрічаю дуже добрих, душевних людей, серед яких багато справжніх патріотів України. На жаль, є й такі, котрі налаштовані дуже агресивно, і не тільки не допомагають нашим військовим, а навіть протидіють. Звісно, ми з колегами оперуємо і мирне населення. Мені приемно, що багато з них змінило свою думку щодо українських військових. Сподіваюся; в цьому частка й моєї роботи.

— Що для Вас виявилося найстрашнішим на Сході?

— Це коли поранених не встигають довезти живими, коли вже нікому допомагати, нікого рятyвати. Різниця між цивільною й військово-польовою хірургією в тому, що у звичайних умовах хірург, оперуючи пацієнта, робить все від початку до кінця, так би мовити, за відпра цьованою схемою. Війна ж вносить свої корективи в такий порядок. Якщо привозять кількох поранених, то треба швидко вирішити, кому слід надати допомогу насамперед, але при цьому і в інших підтримати і нормалізувати життєві показники. А вже потім розбиратися з кожним, яке лікування необхідне для одужання.

— Чи доводилось Вам лікувати сепаратистів?

— Оперував двох. Пам'ятаю, спитали: «Чому ви нас лікуєте? Ми ж з вами воюємо». Вважаю, не так і важливо, хто перед тобою - наш український бовць, сепаратист або місцевий житель. Насамперед людина потребує допомоги. І хто, як не медики, покликані рятyвати жипя, давати пораненим надію на одужання?!

— Що скажете про роботу волонтерів у зоні АТО?

— Волонтери різні. Е справжні, які багато нам допомагають, не афішуючи свої справи. А є, на жаль, і такі, хто навіть таку трагічну ситyацію, яка склалася в нашій країні, використовують як своєрідний піар і«трамплін» для майбутнього просування до влади. Але зупинюся на справжніх волонтерах, які дуже нам допомагають. Особливо дякую своїм колегам-лікарям Миргородської ЦРЛ - хірургам Олексію Чуприні та Катерині Селюк, травматологy Миколі Фролову. Вони забезпечують нас медикаментами, інструментами, перев'язувальними та шовними матеріалами, без яких мені б не вдалося створити якісну хірургію. Окремо я дуже хочу подякувати волонтеру Олені Синельник за допомогу медичним обладнанням та стерильними хірургічними наборами.

— Юрію Олександровичу, у Вас є девіз або життевий принцип?

— Робити людям добро, не очікуючи нічого у відповідь.

— Що б Ви побажали нашим військовим, котрі зараз боронять рідну землю на сході. країни?

— Терпіння, витримки, сил і віри в нашу перемогy. Віра повинна бути в серці завжди, бо ми воюємо за свою землю. Вважаю, головне завдання кожного з нас — зробити все можливе й неможливе для того, щоб ця війна швидше закінчилась, щоб перестали гинути люди, ми перемогли ворога і настав мир.

Власенко Яна. Юрій Хавер: «Допомагати пораненим у зні АТО – святий обов’язок кожного лікаря» // Прапор перемоги № 12, 18.03.2016, с.3.

Переглядів: 711 | Додав: Yarko | Теги: російська війна, Юрій Олександрович, АТО, Хавер | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2018
Календар
«  Травень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031

Архів записів
Друзі сайту
    
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Конструктор сайтів - uCoz