Субота, 16.12.2017, 04:42
Головна Реєстрація Вхід

Ви увійшли як Гість · Група "Гості"Вітаю Вас, Гість · RSS 
Меню сайту
Форма входу
 
Головна » 2014 » Січень » 13 » Пошук триває...
00:03
Пошук триває...

Пошук триває...

Пам’ять вічна, як сам час

Торкнулися струн людських сердець

Газета «Миргород - наш дім» у номері від 23 квітня 2009 року надрукувала інформацію про те, як міська організація ветеранів України у особі голови ради Василя Вертелецького, його заступника Василя Котика, ентузіаста пошукової роботи колишнього військового льотчика Миколи Долгоп'ятова та громадських помічників намагаються з'ясувати долі багатьох «зниклих безвісти» воїнів Великої Вітчизняної війни.

Невблаганний час, самі розумієте, забирає у небуття події і роки, учасників та свідків тих пекельних подій. Але подвиги радянських воїнів, у тому числі і «зниклих безвісти» не підвладні часові. Вони вічні. Як сам час. Отож і пошукова робота про місця останнього бою наших рідних, односельців та земляків достойна найвищої громадської похвали та підтримки.

Ось лише деякі приклади. Невдовзі після виходу статті у газеті до міської ради ветеранів України звернулася жителька Великобагачанського району Людмила Володимирівна Яшкіна. Разом із ріднею жінка хоче довідатися про долю «зниклого безвісти». Як аписано у казенному папірці полковим писарем, її дідуся Олексія Лаврентійовича Марченка. У числі багатьох інших він був призваний у 1943 році до лав діючої, згодом удостоєної звання Миргородської, орденоносної стрілецької дивізії № 93 і зник «безвісти». Пошуковці встановили «вісті». Разом із 

однополчанами він був учасником битви на Дніпрі біля села Пекарі Черкаської (на той час Київської) області. І загинув у бою смертю героя 10 жовтня 1943 року. Там же і похований у братській могилі. У Миргороді живе донька «зниклого безвісти» воїна, на жаль, прикута хворобою до ліжка, Анастасія Олексіївна Лебідь.

Більше того. Знайшовся однополчанин «зниклого безвісти» Олексія Марченка миргородець Олексій Кійко, який у тому ж бою на переправі через Дніпро був поранений. Він і розповів про останній бій земляка.

Із Полтави у редакцію газети «Миргород - наш дім» пише Зінаїда Георгіївна Агеєва: «Мій тато Георгій Олександрович Рецепт до війни працював у Миргороді на аеродромі. Звідти пішов на війну. Поки жива була мама вона багато разів писала в усі архіви. Відповіді були однакові: «Пропав безвісти»...

Тільки тепер від миргородських пошуковців донька фронтовика дізналася, що її батько помер від ран у госпіталі міста Абінськ Краснодарського краю. Там на пам'ятнику є і його ім'я. Донька підтримує зв'язок із тамтешніми ветеранами та пошуковцями. Як сімейну реліквію вона береже фото пам'ятника на батьковій могилі.

Всього миргородські пошуковці так чи інакше уже з'ясували долі 19 «зниклих безвісти» колишніх воїнів і понині дорогих їхнім нащадкам, а як по великому рахунку, святих для кожного із нас імен.

Копітка робота міської ветеранської ради та її активістів по з'ясуванню доль «безвісти зниклих» достойна не лише похвали, а й підтримки влади, громадськості, усіх, хто може додати будь-які «вісті», щоб повернути людям правду про полеглих героїв, яким, хотів би хтось того чи ні, а маємо завдячувати своїм життям у незалежній Україні. 

Переглядів: 285 | Додав: xCosmick | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2017
Календар
«  Січень 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031

Архів записів
Друзі сайту
    
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Конструктор сайтів - uCoz