П`ятниця, 20.10.2017, 10:02
Головна Реєстрація Вхід

Ви увійшли як Гість · Група "Гості"Вітаю Вас, Гість · RSS 
Меню сайту
Форма входу
 
Головна » 2014 » Січень » 13 » Ветерани, натхненні музою
00:02
Ветерани, натхненні музою

Ветерани, натхненні музою

Крайнов Євген Дмитрович

Народився 22 червня 1925 року у селищі Калініно-Язиково Тагайського (Карсунського) району Ульянівської області. Із червня 1941 року працював токарем ткацько-швейного комбінату ім. Калініна.

Із січня 1943 р. до червня 1943 р. курсант Орджонікідзівського військового піхотного училища Приволзького військового округу, а потім переведений до Московського військового округу і служив рядовим 13-ї гвардійської повітряно-десантної бригади.

Із січня 1944 р. - командир відділення 300-го стрілецького полку 99-ї гвардійської стрілецької Свірської дивізії.

Із червня 1944 року його дивізія - на Карельському фронті. Із серпня 1944 р. - він помічник командира взводу першого парашутно-десантного батальйону 13-ї гвардійської повітряно-десантної бригади.

Із березня 1945 року - він курсант Харківського військово -політичного училища. У листопаді 1946 р. на посаді начальника клубу управління 112-го авіаполку 26-ї авіатехнічної дивізії дальньої авіації. Працював пропагандистом батальйону, заступником командира роти політичної частини. Із червня 1952 р. - секретар партійного бюро 81-го окремого батальйону аеродромно-технічного забезпечення авіаполку 80-ї авіатехнічної дивізії дальньої авіації, а згодом - старший лейтенант Крайнов Є.Д. заступник командира роти політичної частини 787-ї авіаційно-технічної бази дальньої авіації.

У 1955 р. підвищення у військовому званні, він - капітан. У 1961 р. йому присвоєне звання майора.

Із червня 1969 р. переведений до Київського військового округу заступником командира військової частини № 42182 і одержав чергове підвищення військового звання - підполковника.

У липні 1974 р. виходить у відставку і переїздить до Миргорода. Він включився у громадську роботу. Євгена Дмитровича приваблювала робота із молоддю. Школярі міста часто запрошували відважного десантника і він розповідав про страхіття війни, ділився своїми думками, але завжди підкреслював, що молодь повинна готуватися захищати свою Батьківщину, закликав глибоко засвоювати знання, які дає школа. Він був бажаним гостем на заводах, у селах, де його із пошаною зустрічали робітники і селяни.

Життя військового завжди було пов’язане із частими переїздами. Крайнова Є.Д. також не минула така доля. Під час служби в армії, у боях і у мирний час він не марнував часу, а у перервах між боями, у госпіталях віддавав себе мистецтву. Адже із дитинства пізнавав ази малювання у різних жанрах, зокрема образотворчому, батальному. Рідні і друзі пам’ятають його як знаного майстра портрету і історичного малярства.

Помер 22 травня 2009 року. Похованийу Миргороді.

Після смерті полковник у відставці Крайнов Є.Д. залишив десятки портретів друзів, батальних малюнків на теми парашутизму. А його пейзажі розкривають думки фронтовика про красу природи і попередження про те, що цю красу треба берегти.

За ратний подвиг десантник Крайнов Є.Д. одержав нагороди: ордени Вітчизняної війни ІІ ст., Б.Хмельницького ІІІ ст., медалі «За Відвагу», «За бойові заслуги», «За перемогу над Німеччиною», «За взяття Будапешту», «Захисник Вітчизни», «Ветеран Збройних Сил», багато ювілейних медалей.

 

Ярмоленко Петро Якович

Член ради міської ветеранської організації. Заступник голови комісії по соціальному захисту, медичному забезпеченню та із питань житлово-побутових умов.

Народився 17 липня 1926 року у селі Кибинці Миргородського району. Після закінчення Кибинцівської початкової школи (1938- 1941 рр.) навчався у Київській музичній школі при консерваторії ім. М.Лисенка як хлопець, який мав абсолютний музичний слух, чистий дискантовий голос та відмінне відчуття ритму. Та почалася війна і продовжувати навчання юнак не зміг.

На початку вересня 1941 року 40 сімей із його села було направлено у поселення німців на Поволжі, так як усіх німців було виселено звідти і розселено на території Казахстану.

У селі Крутоярівка Радянського району Саратовської області працював теслею, конюхом, шевцем у взуттєвій майстерні. Потім пас худобу, а у 1942 р. і до грудня 1943 р. працював трактористом.

25 грудня 1943 році був призваний до лав Червоної Армії у 43-й запасний стрілецький полк станковим кулеметником № 1.

У березні 1944 року у направлений у Куйбишевське авіаційне училище ім. Леваневського у м. Куйбишеве, яке згодом було переведене у м. Миколаїв в Україну. Після закінчення училища були сформовані бойові екіпажі, які у березні 1945 р. були направлені у 13-й гвардійський Константський Червонопрапорний авіаційний полк у м. Саки в Криму. На озброєнні полку були американські двомоторні бомбардувальники-торпедоносці «Бостони» і винищувачі «Кобри».

Бойовий екіпаж у складі: льотчик М. Малюшенко, штурман І.Городецький, повітряний стрілок-радист П.Ярмоленко здійснював розвідувальні рейди у басейн Чорного моря по виявленню надводних одиниць. Бойовий екіпаж, в якому служив Ярмоленко, здійснив понад 10 бойових вильотів (як денних, так і нічних) і з 1945 р. по 1951 р. налітав понад 800 годин.

Музика і пісня завжди піднімали бойовий дух бійців. Маючи музичні здібності, Петро Якович у 1947 р. у Євпаторії створив хор, у якому був диригентом.

Після війни авіаційний полк, у якому служив П.Ярмоленко, тримали у бойовій готовності № 1 до 1950 року, щоб запобігти провокацій зі сторони Румунії і Туреччини.

У 1951 році його було демобілізовано. Має військове звання - гвардії сержант бомбардувальної авіації.

Нагороджений орденом «За мужність», медаллю «Учасник Великої Вітчизняної війни» та ювілейними медалями.

У серпні 1951 року вступив до Київського інституту іноземних мов на факультет англійської мови. У 1955 році закінчив інститут із відзнакою. Працював учителем англійської мови у селі Коропець Тернопільської області, потім із 1959 р. по 1973 р. - у середній школі № 6 м. Миргород, а із 1973 р. по 1988 р. - завучем англійської мови.

Пенсіонер із 1988 року.

Відмінник народної освіти СРСР, відмінник освіти України. Бере активну участь у громадському житті міста Миргорода.

Ветеран - митець. Ось деякі вірші із його доробку:

На крыльях времени

На крыльях времени умчались

Ваши стремительные годы,

Но с юностью Вы не расстались -

Она в твореньях жизни всходит.

Неповторимы годы жизни,

Но роясь в днях, ярчайший где

Мы скажем: праведно Отчизне

Вы посвящали их везде.

И в годы ратные, в сраженьях

За Родину, за край родной

Вы дрались до изнеможенья

В лавине жуткой, огневой.

В атаках яростного шквала

За будущего мирный свет

Вам мужество подогревал

Родимой матери портрет.

И серце кровью обливалось,

Когда на поле огневом

Бойцы недвижны оставались

И засыпали вечным сном.

Идет сраженье. Танк подбит.

Ноги в танкистов в жутких ранах,

Но бой ведут - и враг отбит, -

Так воевали ветераны.

Объятый пламенем «Бостон»,

Вот-вот взорвутся бомбы в люках …

А как же транспорт? Что же он

Уйдет, фашистская падлюка?

Но цель близка. Штурвал вперед!

Огнем охваченная маса,

Немецкий транспорт в щепки рвет,

Героем экипаж остался.

На поле жаркое сраженье,

Разведчик ранен и приказ:

«Спасти с ним экстренное донесенье!»

И дислокация для нас.

И батальонная сестра,

Довольно хрупкая девчонка,

Под градом пуль бойца спасла, -

Втянула воина в воронку.

И грянул бой. Вот пушки бьют,

В атаку ринулась пехота,

Фашисты дрогнули, бегут -

Таков дух битвы за свободу …

Жестокие были сраженья

И на украинской земле,

Принесшие освобожденье

Каждой страдающей семье.

 

На миргородській на землі

Злягли бійці - артилеристи,

Вони в запеклій боротьбі

Прискорили розгром фашистів.

І партизанів грізна сила

Була в обухівських лісах

Налітами німців косила,

Чинила інтервентам страх.

 

Ушла война. Зарубцевались

Былые раны прошлых дней.

Напоминанием остались

Виски седые, скорбь полей.

Разрушенные города

Застыли в траурном молчаньи.

Нет, нет. История никогда

Не сокрушалась так печально.

Но, помня годы огневые,

Вы торопились не вздыхать,

Напружить руки фронтовые

И счастье новое ковать.

Когда - то парни молодые,

Исполнены светлой мечты,

Сильны, отважны, волевые,

Большой душевной красоты,

Они стремились возвеличить

Упорным творческим трудом

Страну, чтоб все было отлично

И осчастливить каждый дом.

Отбросив ностальгию прочь,

В прошлом бойцы и командиры

Решили Родине помочь

В фронтовых своих мундирах.

И, закаленные войной,

Прославленные ветераны

Вновь совершили подвиг свой,

Разрухи залечить чтоб раны.

И возродились города

Руками славных ветеранов!

То было мужество труда

Мужчин, забыв былые раны.

Поля хлебами колосились

И был обильный урожай …

Фронтовики и здесь трудились,

Чтоб расцветал селянский край.

И две тысячи десятый год -

Сверхисторическая дата!

Восславим трудовой народ,

Освободителя - солдата,

Который отстоял в сраженьях

Благополучие страны,

Чтоб будущие поколенья

Не знали ужасов войны.

Вот и теперь еще в строю

И оптимизм в глазах сияет,

Былую молодость свою

Душа с тревогой вспоминает …

 

Доленосний 45-й

Ваші минулі важкі роки

Полинули в замріяну даль,

Розіткані чуттям високим

І загартовані як сталь.

Ви першими були в бою

За долю матері - Вітчизни

І виявили суть свою

В борні за світло гуманізму.

В чотири неймовірні роки

Запеклої в боях війни,

Ви відстояли пів - Європи,

Спасли планету від чуми.

І сотні тисяч побратимів

Заснули вічно на полях …

Про них безсмертна слава лине

І в наших житиме серцях.

Та доленосний сорок п’ятий

Приніс жадану Перемогу,

Омріяну, святу, крилату,

Миром осяяну дорогу.

 

Шістдесят пятий ювілей

Від дня визволення України

Розхвилював усіх людей,

Прийшов у кожную родину.

Низький уклін Вам, ветерани,

За мужність на полях війни.

Тривожать Вас фронтові рани,

Не дають спокою вони.

Та наша мати - Україна

Сердечно обіймає Вас.

Турботами до Вас вже лине

І кожен день, і в кожний час.

Хай Ваше серце рівно б’ється,

В очах блиск мужності горить

І струм добра нехай проллється

В душі, що полум’ям горить.


Переглядів: 291 | Додав: xCosmick | Теги: Крайнов Євген Дмитрович, Ярмоленко Петро Якович | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2017
Календар
«  Січень 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031

Архів записів
Друзі сайту
    
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Конструктор сайтів - uCoz